Згадаймо  1932-33 роки...

   Щороку у четверту суботу листопада Україна на державному рівні вшановує пам’ять загиблих від Голодомору - геноциду Українського народу.
   На виконання Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років B Україні» № 376-V 26 листопада 2016 року в країні відбудуться традиційні жалобні заходи.
   3 метою гідного вшанування загиблих від геноциду Українського народу, вчиненого тоталітарним сталінським режимом,  25 листопада поточного року в нашій школі був проведений урок-реквієм "Голодомор - страшна трагедія українського народу".

    26 листопада 2016 року, відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання о 16.00 та акція “Запали свічку”.

Покликання бути вчителем

Покликання бути вчителем

   У лікаря – клятва Гіппократа.

 У солдата – присяга.

 А яку клятву дає учитель, який обирає свій шлях –служити людям ?

 Чому стають вчителями ?                 

   Чому я серед всіх професій для себе обрала професію вчителя початкових класів?

    Ще з дитинства мріяла стати вчителем. Мені подобалось передавати свої  дитячі знання друзям, відчувала, що вони мене розуміють. Усі свої шкільні роки ця мрія не покидала мене. Мрія здійснилася і  вже 17 років я працюю вчителем початкових класів  і своїй професії ніколи не зраджувала.

     Я  з гордістю думаю про себе: Я -УЧИТЕЛЬ.

    Кожний раз, коли до мене приходять першокласники, дуже хвилююся, бо розумію, що повинна не тільки сформувати у дітей певні знання,  вміння та навички, а й розкрити здібності кожного, бо ще Сократ говорив: «У кожної людини сонце, тільки дайте йому світити».

   Для усіх моїх маленьких учнів я  намагаюся бути не тільки  першою вчителькою,  а й другою мамою, знайти «ключик» до серця кожного .

    Мені цікаво все із моїми учнями: радіти, інколи засмучуватися разом з ними, давати їм поради.  А вони віддають мені свою любов і повагу. Мої учні дуже багато читають і знають. Цими знаннями залюбки діляться з однокласниками та зі мною. За це я їм вдячна.

   Так, професія вчителя забирає багато сил та життєвої енергії. Інколи дивуєшся – звідки  ми, вчителі ,беремо сили, щоб бути одночасно і вихователем, і педагогом, артистом, скульптором,  батьком та матір’ю  для своїх учнів? Яким же невичерпним має бути наше натхнення!

  Дуже точно і влучно на це питання дає  відповідь відомий письменник С.Л. Соловейчик: «Він артист, але його слухачі та глядачі не аплодують йому. Він скульптор, але його праці ніхто не бачить. Він  - лікар, але його пацієнти рідко дякують йому за лікування та далеко не  завжди  хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для  щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи ».  Отже, професія вчителя - це і труд, і покликання.          

    За своє життя я не створила собі жодного ідеалу, але вважаю, що у кожної людини мають бути цінності. Для мене святим є батьки, сім’я, мої діти, добре ставлення та любов до людей.

     Усе в житті починається з любові. У ній народжується краса, гармонія,  лад,  єдність.  Любов  —  радість,  любов  — джерело натхнення. Тому основним моїм принципом є ЛЮБИТИ: любити життя, любити людей, любити свою професію.  Потрібно відкривати своє серце і душу для  близьких і рідних,  для  друзів, творити добро на  землі. Потрібно будь-що залишатися людьми, бо це мистецтво щонайвище в світі.