Для дітей та батьків
© 2023
Вчимо дитину писати
Навчаючи дитину калiграфiчно писати, необхiдно враховувати її iндивiдуальнi особливостi: нахили, особливостi зору (короткозорiсть, далекозорiсть), вiдхилення в моторицi (тремтiння пальцiв, посмикування руки пiд час письма i т. iн.).
• Кожне заняття починається з перевiрки правильностi сидiння дитини, положення ручки або олiвця в руцi, розмiщення зошита на партi або столiта його перемiщення пiд час письма. Це сприяє профiлактицi порушення постави i зору дитини, пiдвищенню працездатностi, формуванню правильного та швидкого письма.
• У процесi занять звертайте увагу на те, наскiльки чiтко дитина обводить контури фiгур, лiнiї вiзерункiв, малює i пише злiва направо.
• Пiд час роботи над написанням лiтер звернiть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможiть їй видiляти найпростiшi графiчнi одиницi, проведiть ритмiчне прописування цих елементiв спочатку в повiтрi, а потiм за допомогою ручки.
• Орiєнтуйте маленьких школярiв на правильне з’єднання букв у складах, на дотримання нахилу пiд час написання букв i слiв.
• Навчайте дiтей писати чисто, без помарок, не заходити на поля, не обводити букви двiчi. Таке письмо сприятиме вихованню охайностi, працьовитостi, сумлiнностi та старанностi у виконаннi будь-якої роботи.
• Виконуючи з дитиною роботу з написання слiв, нагадуйте їй про лексичне значення слова та необхiднiсть дотримуватися правил орфографiї.
• Пам’ятайте: безперервне письмо не повинно тривати довше п’яти хвилин.
• Через кожнi 7 - 10 хвилин роботи з прописами необхiдно проводити фiзкультхвилинки тривалiстю 1,5 - 2 хвилини, а також спецiальнi пiдготовчi вправи для розвитку пальцiв, кистi, передплiччя руки.
• Формування графiчних навичок — процес складний i тривалий. Дитина, зображуючи найпростiшi елементи тiєї чи iншої букви, докладаї максимум зусиль, емоцiйно переживає свої невдачi. Тому необхiдно враховувати настрiй дитини, вчасно приходити їй на допомогу.
• Не забувайте похвалити дитину, заохотити її стараннiсть.
• Ваша постiйна увага, пiдтримка та активна допомога в оволодiннi навичками письма нададуть дитинi впевненостi у своїх силах i можливостях.
Як навчитися грамотно писати
Хочу писати грамотно
Учені в паніці: сьогодні близько 70% дітей не уміють грамотно писати, і ця цифра безперервно збільшується. Педагоги в замішанні: "Правила учень знає напам'ять, а грамотність - на нулі". У чому причина? Відповідь дають спеціалісти-нейропсихологи
Ловіть момент!
Батьки, чиє чадо регулярно приносить з школи двійки, у відчаї думають: "Може, дитина просто лінується, а ми з шкіри геть ліземо, щоб зробити з нього освічену людину?".
Тепер ви можете зняти з сина або дочки всі підозріння. Виявляється, маля з нормальним інтелектом, слухом і зором може писати безграмотно із-за незрілості деяких відділів мозку, рук, що відповідають за рухові функції, мовну увагу, просторове орієнтування. Фахівці підрахували: сьогодні така незрілість в тому або іншому ступені спостерігається у 70% дітей. Найчастіше страждають базально-лобні відділи - вони перші приймають інформацію від органів чуття і передають її далі у вищі відділи центральної нервової системи. Якщо інтенсивність цього процесу знижена, відділи кори головного мозку, забезпечуючи зберігання і переробку інформації, знаходяться в напівсплячому стані. Саме це може стати причиною низького рівня грамотності, поганого почерку і незадовільної поведінки на уроках.
Крім того, рівень письменності залежить від роботи великих півкуль головного мозку, від їх взаємодії. Права півкуля відповідає за цілісний образ, скажімо, того або іншого предмету, а ліва - за правильну його назву і написання. Буває так, що домінує права півкуля, а ліва недорозвинена - ось вам і не такий вже окремий випадок активного школяра з яскравою уявою - і абсолютно безграмотного.
Відділи головного мозку, що "дрімають", коли-небудь дозріють, але, на жаль, може бути надто пізно: дитина упустить багато чого з шкільного матеріалу. Але набагато гірше те, що із-за недостатності мозкової діяльності страждають поведінка, спритність рухів, посидючість і навіть фізичне здоров'я, не говорячи вже про пам'ять і увагу. Тому головне - не закривати очі на проблему і не упустити момент: мозок пластичний до 12 років, і в цьому віці вади досить легко виправити.
Сигнал «Потрібна допомога!»
Деякі помилки свідчать про незрілості структур головного мозку. Якщо ви відмітили їх у свого дитяти, обов'язково зверніться до нейропсихолога.
• Відсутність пропусків між словами і реченнями;
• недотримання границь полів у зошиті і правил переносу;
• дзеркальне письмо: букви "б", "в", "е", "з", цифри Ч", "3", "5" перевернені в інший бік;
• повторення однієї і тієї ж букви ("пиріп" замість "пиріг");
• заміна букв за кінетичною подібністю (б-д - "колодок"; ж-х - "мужомор"; і-у - "клумат"; т-п - "пігр");
• помилки в наголошених складах ("вчетель" замість "вчитель");
• пропуск букв, недописування слів і букв, перестановка складів ("гамазин" замість "магазин");
• забування букв, що рідко зустрічаються ("ц'", "щ")
Замітки в зошит
• Дуже корисно кожен ранок розтирати дитині шийну і потиличну зони жорстким рушником.
• Привчіть сина або дочку кожний ранок приймати контрастний душ.
• Корисна їжа для розуму – банани, шоколад.
• Поговоріть з вчителем, попросіть не писати зауваження в зошит, щоб не травмувати дитину.
• Простежте за тим, щоб ваш школяр якомога більше часу проводив на свіжому повітрі при денному світлі.
• Дуже корисний білий колір, як в оточенні (снігопад, прогулянки по зимовому лісу), так і у одязі.
Вчити чи лікувати?
Що зробить люблячий батько, бажаючи навчити письменності свого нащадка? Зробить йому строге попередження з приводу "розпущеності"; намалює картину страшного майбутнього всіх двієчників; найме репетитора. А може, чого доброго, засадить бідолаху під домашній арешт: жодних кіно, театрів і гостей, поки двійки не виправить!
Не виправить. Подібними методами ви лише завдасте дитині тяжкої моральної травми. Малюк і так переживає із-за поганих відміток, а якщо ще і ви, найближча людина, позбавите його своєї любові і пошани, у нього може розвинутися депресія, відчай, прагнення до самоізоляції. Тут вже не до навчання. До того ж вигляд покреслених червоною ручкою зошитів спочатку викликає у дитини небажання виконувати домашнє завдання, а потім і відвідувати уроки, на яких він з'являється в такому невигідному положенні. Адже доки школяр сам не захоче навчитися писати, йому не допоможе навіть досвідчений педагог.
Спершу треба викоренити в дитині страх зробити помилку, збудити бажання писати правильно, а вже потім переходити до лікування безпосередньої причини безграмотності.
Музиканти і ушуїсти
Інколи буває досить створити сприятливі умови, щоб мозок компенсувався самостійно.
Перш за все частіше вивозьте дитину за місто - не лише на канікули, але й у вихідні дні. На природі мозок насичується киснем, яскраві враження знімають негативні реакції. А це так важливо!
По-друге, заохочуйте сина або дочку зайвий раз пограти з однолітками, а не сидіти за комп'ютером; особливо корисні ігри, правила яких вигадують і доповнюють самі діти.
По-третє, нехай займається фізкультурою. Один з найкорисніших видів - китайська гімнастика у-шу: з її допомогою дитина вчиться контролювати положення свого тіла, а це позитивно позначається і на поведінці в цілому. До того ж в у-шу багато дихальних вправ, стимулюючих розвиток підкірки головного мозку.
Чудово, якщо ваше чадо грає на будь-якому музичному інструменті. Це розвиває моторику рук, а завдяки задіюванню в грі всіх пальців активізуються обидві півкулі мозку.
Допомога вдома
Цими заходами проблема не вирішується? Потрібна допомога фахівця. Звертайтеся не просто в психологічну консультацію, а в один з центрів нейропсихології. Якщо ж подібних центрів у вашому місті немає, доведеться узятися за справу самим. Наведені нижче рекомендації обов'язково допоможуть, якщо слідуватимете їм регулярно і не похапки. До речі, ці вправи - прекрасна підмога, якщо ваш школяр займається з репетитором.
1. Якщо дитя пропускає букви, проводьте "чарівні диктанти", в яких слова пишуться не буквами, а рисками: кожна буква - риска.
2. Недописує закінчення? Допоможе такий же диктант, але закінчення нехай пише буквами (наприклад, "здоровий" - "------ий"). Якщо дитя робить помилки в суфіксах і закінченнях, запропонуйте йому пограти: придумувати слова на передостанню букву (ви говорите "слон", дитина - слово, що починається на "о").
3. У випадку, якщо школяр плутає букви, треба створити їх стійкий образ. Виріжте разом з ним алфавіт з оксамитового паперу, скрутіть з дроту, зліпіть з пластиліну, а потім нехай він із закритими очима вгадує їх на дотик. Дуже ефективна відома пляжна забава: ви пишете букви на спині або долоні дитини, а вона вгадує.
4. Запропонуйте придумати і намалювати картинки, в яких акцент зроблений на проблемних буквах (наприклад, "корова" - корова з очима у вигляді букв "о").
5. Не заставляйте школяра сидіти над однією вправою більше 20 хвилин: результат лише погіршає. Нехай переключиться на що-небудь, щоб дати напруженому відділу мозку відпочити, а потім продовжує.
6. Щоб маля не стомлювалося, поставте в його кімнату аромат-лампу з ефірними маслами бергамоту або ялівцю. Або просто заваріть в чашці лавровий лист і поставте на письмовий стіл.
А головне - всі заняття повинні проходити лише у формі гри і лише з добровільної згоди дитини, а не шляхом насильницького щоденного зубріння. Давайте допоможемо нашим дітям бути щасливими!
Як уникнути помилок, працюючи з учнями початкової школи над виконанням домашніх завдань?
Пам’ятка для батьків
1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.
2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 - 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.
3. Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.
4. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 - 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.
5. Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.
6. Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.
7. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.
8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.
9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!
10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.
11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 - 3 разiв на тиждень.
12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.
Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно вмикати його ранiше, нiж будугь виконанi усi завдання. Якщо дитина дивиться телевiзор пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тiльки дитячi передачi.
ПАМ’ЯТКА
«ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО САМОСТІЙНОСТІ
ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ»
Почніть із предмета, який найлегше дається Вашій дитині, і не відповідайте на жодне із запитань, звернених до Вас, доки завдання не буде виконане до кінця. Погляньте, чи є неточності, запропонуйте дитині самій їх виявити. Намагайтеся уникати слова помилка. Не висміюйте помилки своїх дітей.
Математика. Таблицю множення повісьте над робочим столом, у куточку відпочинку і вчіть за нею і множити, і ділити одночасно. Випереджайте школу, вчіть всю таблицю. Задачі навчайте читати і уявляти те, про що йдеться. Якщо дитина не може впоратися із задачею, то покажіть, як це зробити за допомогою наочності, моделі, розв’язання іншої задачі.
Читання. Один раз дитина читає сама. Потім переказує Вам прочитане. Якщо перекаже неточно певне місце тексту, то нехай перечитає ще раз. Обов’язково читайте з дитиною книжки вголос, по черзі, а де можливо, по ролях.
Українська мова. Якщо у дитини виникли труднощі, виконайте з нею завдання усно, але не пишіть у підручнику ані букв, ані слів. Під час письмового виконання дитина ще раз усе пригадає. Вийдіть із кімнати, доки вона не виконає завдання. Не стійте за спиною.
Природознавство. Привчайте навчатися не лише за підручником. Виписуйте журнали, купуйте додаткову літературу, користуйтеся і навчайте дитину користуватися довідковою літературою. Із періодичних видань робіть вирізки. Добірки за темами впорядковуйте у папках. Це знадобиться у наступні роки навчання.
Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.
- Письмові завдання варто чергувати з усними.
- Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.
- Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».
- Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.
Бажаю гарних оцінок у новому навчальному році!!!
· Як швидко вивчити вірш напам'ять?
Вказівки по веденню щоденника
∙Щоденник є шкільним документом учня.
∙Учень (починаючи з 2 класу) охайно заповнює обкладинку, вписує назви предметів, прізвища, імена і по батькові викладачів, розклад уроків, факультативних занять, позакласних і позашкільних заходів.
∙Учень щодня записує домашні завдання в графи того дня, на який вони задані, в період шкільних канікул — план позакласних і позашкільних заходів.
∙Учень пред'являє щоденник на першу вимогу вчителів і класного керівника.
∙Батьки щонеділі переглядають і підписують щоденник.
∙Адміністрація школи здійснює систематичний контроль за веденням щоденника.
Книги… Нам це потрібно?
«Ур-ра! Я монстр! Я розтерзаю вас на клаптики»! - гарчав рудий хлопчик років п'яти-шести в плюсових окулярах. «У мене лазер! Я розріджу тебе на шматочки»! - не сторопіла жвава дівчинка, хватаючи із землі палицю і направляючи її на озвірілого огольца. «У мене энчантикс! - вторила їй подружка, років шести на вигляд. - Я черпаю силу з рожевого амулета»!
...Подібні милі ігри я частенько бачу в міському парку, коли прогулююся там з дітьми. Зрозуміло, що хлоп'ята нині такі нервові - від сучасних мультиків і комп'ютерних ігор. Навіть у мене, дорослої людини, мозок зіщулюється в черепній коробці і намагається втекти туди, де краще звукоізоляція. Щоб мої діти не почали розрізати один одного лазером і плющити магічною силою з рожевого амулета, я стараюся їм більше читати.
Починайте читати дітям книжки з самого ніжного віку. Малюки люблять слухати. Плавна мова, ритмічність складу добре заспокоюють і заколисують дитину. А те, що батько знаходиться поруч, створює неповторну атмосферу любові і ніжності. Привчати дітей до читання потрібно починати обов’язково до школи. Коли читання перетвориться на «обов’язок», буде вже пізно.
До підбору книг підходьте дуже серйозно. Читайте те, що підходить за віком. Та й до змісту книг потрібна увага. Досі пам’ятаю, який шок випробувала моя дитина після читання казки про Курочку Рябу. Звичайна дитяча казка, а дитина просто ридала в голос про розбите яєчко. У ваших силах захистити дитя від подібних травм.
Читайте книги регулярно. Нехай читання на ніч стане для вас постійною традицією. Навіть якщо у вас зовсім немає часу, прочитайте хоча б пару сторінок. Але обов’язково кожен день!
Після прочитання книги або казки, поговоріть з дитиною про неї, допоможіть дитині, якій ще важко, зробити висновки з прочитаного. Але, у жодному разі, не нав’язуйте своєї думки. Пам’ятайте, діти мудріші за нас, у них внутрішнє відчуття добра і зла.
Не бійтеся читати дітям великі книжки, по розділу на день, наприклад. Таке читання «з продовженням» сприяє розвитку пам’яті та уваги, а також підтримує інтерес до читання. Адже дитині дуже хочеться дізнатися, що ж буде далі з улюбленими героями.
Не змушуйте насильно читати дитину самостійно, поки вона повністю не засвоїть «техніку» читання. Інакше читання може перетворитися на «трудовий обов’язок». Дитина повинна сама дозріти до своєї першої книги. Якщо ви з дитинства їй читали книги, то це обов’язково відбудеться.
Обов’язково при дитині читайте самі. Адже ваш особистий приклад — кращий спосіб зацікавити малюка. Дитина – вона подібна до губки, вбирає те, що бачить. Якщо вона бачить, що мама і тато читають книги, то це стає для неї як би повсякденним явищем. Читають батьки — читаю я.
Добре, якщо у вас збереглася якась ваша особиста дитяча книжка. Розгляд і читання її зі своєю дитиною — відмінний спосіб зблизитися з нею.
Як бачите, нічого складного в моїх радах немає. Та й знають про них, напевно, всі. Шкода тільки, що не всі їх виконують, а потім з прикрістю вигукують: «Моя дитина зовсім не читає книг!»
Як навчити дитину читати?"
Батьківський всеобуч
Це дуже важливо - щодня читати своїй дитині...
По-перше, посилюється емоційне сприйняття дитиною тексту тому що вона бачить міміку, вираз очей, чує ваш голос /Не забувайте, будь ласка, про ці засоби впливу на емоційний стан дитини!/
По-друге, у дитини виникає потреба щоденно отримувати інформацію. Це особливо необхідно у тих випадках,коли дитина вміє читати, але не хоче, тобто із-за безперервного навчання відчуває відразу до читання. Розповсюджена помилка батьків полягає у тому що вони часто примушують дитину читати складний для її віку текст, виходячи з того, що буцімто потім їй буде легше.
Іноді дитина просить читати одну й ту саму книгу багато разів, - це добре. Зміст даної книги співпадає з рівнем розвитку дитини, її переживаннями. Дитина, слухаючи багаторазово зміст книги, розвиває свій духовний світ, навички антиципатії,тобто передбачення подальшого розвитку змісту тексту. З метою розвитку цієї навички періодично запитуйте її: " Про що піде далі мова?".
Під час повторного читання книги намагайтеся читати швидко, на межі своїх можливостей, але чітко вимовляючи слова. Періодично запитуйте дитину, чи встигає вона зрозуміти. Це надзвичайно важливо! Прискорення читання cтимулює у дитини здібності до швидкого сприй-мання змісту тексту. Ви ніби знімаєте з неї необхідність читати /це їй ще важко!/ і залишаєте їй тільки одну задачу - зрозуміти! Але зрозуміти швидко!
Розвиток навичок швидкого сприймання стимулює у дитини і розвиток навичок читання. Згодом, під час самостійного читання, вона буде розуміти зміст швидше, ніж читатиме слова.
При цьому неприпустимо зупиняти дитину, якщо вона неточно прочитала закінчення слова або замість слова "школяр" прочитала слово "учень". Головне вона зрозуміла!
Зауваження /особливо в наказній формі!/ призводять до того що дитина губить думку, перестає слідкувати за змістом, відволікається на конкретне слово.
Задайте собі питання: "Для кого дитина читає?". Якщо ваша відповідь: "Для себе", - тоді все стане на місце, і ви перестанете "смикати" дитину.
Справа в тому, що найчастіше наявність музичного слуху визначають, по тому, як дитина співає. Але дитина може правильно чути і погано співати, тому що не вміє керувати своїм голосовим апаратом. Так і при читанні, розуміючи текст, діти неточно вимовляють закінчення слів. З часом, коли дитина багато прочитає, по мірі розвитку навичок керування своїм голосовим апаратом, все нормалізується.
По-перше, посилюється емоційне сприйняття дитиною тексту тому що вона бачить міміку, вираз очей, чує ваш голос /Не забувайте, будь ласка, про ці засоби впливу на емоційний стан дитини!/
По-друге, у дитини виникає потреба щоденно отримувати інформацію. Це особливо необхідно у тих випадках,коли дитина вміє читати, але не хоче, тобто із-за безперервного навчання відчуває відразу до читання. Розповсюджена помилка батьків полягає у тому що вони часто примушують дитину читати складний для її віку текст, виходячи з того, що буцімто потім їй буде легше.
Іноді дитина просить читати одну й ту саму книгу багато разів, - це добре. Зміст даної книги співпадає з рівнем розвитку дитини, її переживаннями. Дитина, слухаючи багаторазово зміст книги, розвиває свій духовний світ, навички антиципатії,тобто передбачення подальшого розвитку змісту тексту. З метою розвитку цієї навички періодично запитуйте її: " Про що піде далі мова?".
Під час повторного читання книги намагайтеся читати швидко, на межі своїх можливостей, але чітко вимовляючи слова. Періодично запитуйте дитину, чи встигає вона зрозуміти. Це надзвичайно важливо! Прискорення читання cтимулює у дитини здібності до швидкого сприй-мання змісту тексту. Ви ніби знімаєте з неї необхідність читати /це їй ще важко!/ і залишаєте їй тільки одну задачу - зрозуміти! Але зрозуміти швидко!
Розвиток навичок швидкого сприймання стимулює у дитини і розвиток навичок читання. Згодом, під час самостійного читання, вона буде розуміти зміст швидше, ніж читатиме слова.
При цьому неприпустимо зупиняти дитину, якщо вона неточно прочитала закінчення слова або замість слова "школяр" прочитала слово "учень". Головне вона зрозуміла!
Зауваження /особливо в наказній формі!/ призводять до того що дитина губить думку, перестає слідкувати за змістом, відволікається на конкретне слово.
Задайте собі питання: "Для кого дитина читає?". Якщо ваша відповідь: "Для себе", - тоді все стане на місце, і ви перестанете "смикати" дитину.
Справа в тому, що найчастіше наявність музичного слуху визначають, по тому, як дитина співає. Але дитина може правильно чути і погано співати, тому що не вміє керувати своїм голосовим апаратом. Так і при читанні, розуміючи текст, діти неточно вимовляють закінчення слів. З часом, коли дитина багато прочитає, по мірі розвитку навичок керування своїм голосовим апаратом, все нормалізується.
СПІЛЬНЕ ЧИТАННЯ
ВПРАВА І / бажано/. Візьміть казку з малюнками, під якими один чи два ряжки тексту. Повільно читаючи текст, пальцем показуйте дитині те слово, яке ви читаєте. Читайте цю книгу кілька разів,
ВПРАВА 2. /бажано/. Якщо дитина знає книжку напам"ять, попросіть її "прочитати", Нехай вас не турбує, що вона більше пригадує по пам"яті, ніж дивиться в книгу - це дуже корисно. Поступово її ува¬га, направлена на необхідність пригадувати, перенесеться на текст, на те слово, яке вона з легкістю читає, знаючи вже його зміст. їй легше, у неї виходить, вона може. Віра в себе додає впевненості.
Якщо ваша дитина не любить читати, це означає, що їй важко. Допоможіть їй! В залежності від рівня розвитку ви читайте їй спочатку 2-3 слова і просите повторно прочитати. Далі читаєте рядок, після - речення, абзац. Поступово збільшуєте швидкість читання.
Задача дитини - слухаючи дорослого, зрозуміти зміст частини тексту і , самостійно читаючи ці ж слова, намагатися зробити це швидше.
Якщо ваша дитина не любить читати, це означає, що їй важко. Допоможіть їй! В залежності від рівня розвитку ви читайте їй спочатку 2-3 слова і просите повторно прочитати. Далі читаєте рядок, після - речення, абзац. Поступово збільшуєте швидкість читання.
Задача дитини - слухаючи дорослого, зрозуміти зміст частини тексту і , самостійно читаючи ці ж слова, намагатися зробити це швидше.
ЧИТАННЯ-ПОВТОР І ЧИТАННЯ-ЗМАГАННЯ
ВПРАВА 3 /обов"язково/ Підберіть речення на один - три рядки. Попросіть дитину перший раз прочитати уголос повільно, добре розуміючи зміст, і, подивившись на годинник /краще секундомір/, запишіть час. Другий раз нехай вона прочитає на 2 -3 секунди швидше, третій ще швидше і т.д. Доведіть швидкість читання цього речення до межі її можливостей. Зверніть увагу на те, що, починаючи з яко¬гось разу, не дивлячись на обізнаність із змістом та з тими словами які використовуються в данному реченні, ще швидше - не прочитати ! Намагайтесь довести швидкість читання до межі. Так само працюйте з іншими реченнями, але якомога швидше. Спочатку читаємо речення уголос, потім "про себе".
ВПРАВА 4. /обов"язково/. Виберіть в книги, яку ви читаєте вашій дитині, речення на 2 - 3 рядки. Дитина вмикає секундомір. Ви повільно читаєте вголос це речення. Запишіть час. Тепер ви вмикаєте секундомір, а дитина читає те саме речення, але якомога швидше. Запишіть час. Це ж речення знову читаєте ви і т.д., але з кожним разом намагайтесь прочитати швидше. Доведіть швидкість читання цього речення вголос до межі.
Звичайно дорослий читає швидше, але у дитини швидше зрос¬тає результат. Наприклад,
Звичайно дорослий читає швидше, але у дитини швидше зрос¬тає результат. Наприклад,
Дорослий 23 сек. 21 сек. 19 сек. 17 сек.
Дитина
І хвилина 16 сек. І хвилина 50 сек. Эб сек.
І хвилина 16 сек. І хвилина 50 сек. Эб сек.
В цьому випадку дорослий пояснює дитині, що сам він став читати швидше всього на б секунд, а дитина - на 40. Знайдіть за що похвалити свою дитину. їй це необхідно! Пам"ятайте, якщо ваша дитина не хоче читати, то вона в усякому випадку хоче змагатися з вами. Дух змагання дозволить їй швидше засвоїти навички читання.
Якщо дитина читає словами,то, виконуючи вправу 4, замість речення використовуйте цілий абзац, або уривок з цієї ж книги. ВПРАВА 5. /обов"язково/. Виберіть речення на 1,5 - 2 рядки. Прочитайте перше слово, потім ще раз, швидко повторивши перше слово, прочитайте друге; повторивши перші два слова - трете і т.д. до кінця речення. Намагайтесь кожного разу читати поперердиі слова все швидше і швидше і, дійшовши до кінця речення, ще кілька разів прочитайте його. І так 2 -3 речення на день.
Таке читання дасть змогу дитині перейти до читання словами при кращому розуміння змісту тексту.
Бажаю Вам успіхів і хочу нагадати слова В.О.Сухомлинський : «Читання – це віконце, через яке діти бачать світ, пізнають його і самих себе» .
Якщо дитина читає словами,то, виконуючи вправу 4, замість речення використовуйте цілий абзац, або уривок з цієї ж книги. ВПРАВА 5. /обов"язково/. Виберіть речення на 1,5 - 2 рядки. Прочитайте перше слово, потім ще раз, швидко повторивши перше слово, прочитайте друге; повторивши перші два слова - трете і т.д. до кінця речення. Намагайтесь кожного разу читати поперердиі слова все швидше і швидше і, дійшовши до кінця речення, ще кілька разів прочитайте його. І так 2 -3 речення на день.
Таке читання дасть змогу дитині перейти до читання словами при кращому розуміння змісту тексту.
Бажаю Вам успіхів і хочу нагадати слова В.О.Сухомлинський : «Читання – це віконце, через яке діти бачать світ, пізнають його і самих себе» .
Ефективні засоби розвитку уваги
До числа ефективних засобів розвитку уваги відносяться ігри та ігрові вправи, які можна включати в будь-яку, навіть дуже серйозну діяльність.
Приклади ігор та ігрових вправ
«Хто уважний?» Читають текст. Діти повинні розуміти сенс і рахувати кількість слів зі звуком [М], наприклад.
«Скільки чого?» Дітям потрібно оглянути кімнату і назвати якомога більше наявних у ній предметів, відбираючи по будь-якими ознаками: колір , форма, матеріал, з якого зроблені предмети, щоб була певна літера в їх назві.
«Повтори швидко». Дитина може повторювати за вами слова тільки тоді, коли ви кажете слово «повторіть» (діалог йде швидкий). Можна використовувати слова: скажіть, скажіть і т.д.
«Побудуй в темряві». На столі кубики і сірникові коробки чи інші предмети (частини від конструктора, кубики різного розміру). Дитина з зав'язаними очима повинен швидко побудувати однією рукою стовпчик з основою в один кубик (можливий момент змагання).
«Не зіб'юся». Рахунок до 30. Певні числа (що містять цифру 3, що діляться на 3) називати не можна. Замість них - будь-який рух або слово (підстрибнути, сказати «не зіб'юся »).
Кидати м'яч, називаючи іменники. Дитина, приймаючи м'яч, називає відповідний за змістом дієслово і каже своє іменник і т.д.
Ігри в шашки і шахи. Ці ігри не даремно називають школою уваги. Треба прорахувати ходи наперед, зробити висновки.
Гра в переплутані дії. Якщо япідніму руки вгору, діти - в сторони, якщо я сяду - діти підстрибують і т.д. Не можна забувати, що завдання на розвиток уваги часто зустрічаються в різних дитячих журналах та ін виданнях. Це добре вам знайомі лабіринти, малюнки з переплутаними лініями, знаходження відмінностей на картинках, викреслення в тексті певних літер (через три), рішення різних головоломок та ін Так виробляється зосередженість.
Учитель або батько пропонує вирішити усно кілька арифметичних прикладів. Наприклад, дані 2 числа - 84 і 26. Першу цифру другого числа потрібно помножити на другу цифру першого, до отриманого твору треба додати другу цифру другого числа і з цієї суми відняти першу цифру першого числа (2 ? 4 + 6 -8 = 6) (стійкість уваги).
Пропонується утримати сприйняття малюнка (усічена піраміда, що наближається до нас - що йде всередину; профіль - ваза), тільки в одному положенні певний час. При зміні ставити риску на папері (обсяг уваги).
Подивитися на предмети протягом 1 секунди і потім назвати: скільки і які предмети зображені? які цифри зображені? в яку фігуру вписана та чи інша цифра? (Розподіл уваги).
Одночасно вирішувати нескладні математичні приклади і слухати прислів'я. Потім назвати відповіді і повторити, що за прислів'я були названі.
Писати числа від 1 до 20, а називати їх при цьому в зворотному порядку.
По таблиці з буквами і цифрами - спочатку назвати цифри по порядку, потім - букви за алфавітом, потім чергуючи букву - цифру (переключення).
На листочку числа від 1 до 20 врозкид, треба вказати і назвати їх по порядку як можна швидше.
Допомагайте вашим дітям стати уважними. Купуйте і читайте книги, в яких можна знайти вправи та ігри, які сприяють розвитку уваги.
Грайте разом з дітьми. Це дає можливість краще зрозуміти дитину, краще його дізнатися, знайти правильний підхід, розташувати його до себе.
Не забувайте про спортивних іграх, завдяки яким можна розвивати не тільки силу і спритність, а й увагу.
Навчайте дітей бути спостережливими - вміють помічати зміни, що відбуваються в навколишньому світі (щось переставили будинку, зламалася гілка дерева, зірвали квітка, який вчора ще був і т.д.) Все це сприятиме збагаченню і розвитку особистості.
Як виховати добрі звички?
Батьки знають, яке це складне завдання. Вчиш-вчиш малюка чистити зуби вранці та ввечері, а він, шибеник, щойно лишиш його у ванній самого, тільки й того що намочить зубну щітку. Привчаєш мити руки перед їдою, а нагадувати про це доводиться і першокласнику, і п’ятикласнику.
Звичка — це потреба здійснювати певні дії, чинити саме так, а не інакше. Досягнути розуміння дитиною того, як слід поводитися, значно легше, ніж виховати ЗВИЧКИ гарної поведінки. Наприклад, дитина знає, навіщо треба мити руки і чистити зуби, вміє це робити, проте “забуває”. Тому необхідно виробити у дитини тверду звичку це робити. Але як цього досягти? Давайте спочатку з’ясуємо, коли виникають звички і коли їх формувати.
Коли виникають звички
Перші звички виникають ще в ранньому дитинстві на основі нового вміння. Навчився малюк сам одягатися і роздягатися — можна формувати звичку акуратно складати свій одяг. Навчилася дитина добре читати — може виникнути, за сприяння батьків, звичка читати щодня. Пішла дитина до школи — виникає звичка складати портфель увечері завчасно або ж поспіхом уранці (і яка з цих звичок закріпиться — залежить від батьків). З’явилась необхідність підігріти собі страву вдома — слід негайно формувати звичку мити за собою посуд і прибирати зі столу.
Отже, звички формуються тоді, коли у дитини з’являється новий вид діяльності (нові обов’язки), нове вміння або нові речі.
Виховання гарних звичок тісно пов’язане з виникненням поганих звичок. Не сформують батьки добру звичку — на її місці стихійно постане погана звичка (не привчили 3-4-річного малюка прибирати свої іграшки — значить, у нього закріпиться звичка розкидати свої речі). Добру звичку виховати значно легше, ніж виправити потім погану.
Як виховати добру звичку
У 3-4 роки діти зазвичай вже вміють самі вмиватися, чистити зуби. Отже, саме час привчати дитину робити це ретельно і щодня, пояснивши, чому це треба робити. “З людиною, в якої жовті зуби і чорні нігті, неприємно розмовляти, — кажуть батьки малюку. — А ще бруднулі часто хворіють і мусять ходити до зубного лікаря, тому що у бруді розмножуються мікроби і заражають людину небезпечними хворобами”. Для малюків такі пояснення є цілком переконливими, і вони намагаються виконувати ці гігієнічні процедури. Батьки якийсь час спостерігають за тим, як вони це роблять, допомагають за потреби, виправляють — і прихвалюють: “О, у тебе це вже добре виходить!”, “Яка ж ти тепер чистенька, гарненька, аж сяєш!” тощо.
Потім дитина починає виконувати це самостійно, а батьки перевіряють, чи добре вимиті руки, чи витерті насухо тощо. І знову прихвалюють. Отже, десь за місяць постійного контролю дитина вже досягла справжнього вміння — тобто набула певної автоматичності в діях, яка дозволяє швидко і добре їх виконувати. Тепер треба перетворити це вміння на звичку, тобто на стійку потребу щодня виконувати самотужки, без нагадування, певну дію.
І цей процес слід стимулювати: ніколи не виконувати за дитину те, що вона має зробити сама, не пускати за стіл з брудними руками, не включати мультики, поки не складе одяг, тощо. За таких умов (якщо батьки не робитимуть винятків, тому що втомилися, або не мають часу, або ще щось) добра звичка виробиться швидко і закріпиться.
А буває й таке: малюк вже привчився сам одягатися-роздягатися, чистити зуби, мити руки — аж тут приїжджає бабуся, якій дуже хочеться побалувати мале ангелятко. І вона починає його одягати, взувати, умивати... Потім бабуся поїхала, а батьки мають починати все спочатку — знову формувати звичку, яку зруйнувала бабусина любов.
Наслідування дорослих
Звичка легко формується, коли дитина наслідує дорослих (батьків, вихователів, вчителів). Якщо дитина бачить, як ви самі, прийшовши з роботи, кидаєте свої речі абиде, вам напевне не вдасться привчити її складати свої речі на місце.
Тому дуже важливо, щоби батьки працювали у присутності дитини, залучали її до праці, просили допомогти (хоч дитяча допомога ускладнить і збільшить обсяг їхньої роботи). Звісно, діти це роблять ще повільно, неякісно, тому часто батькам легше зробити самим. Але тоді нехай не обурюються, коли згодом діти відмовляться робити те, що хотіли робити маленькими, проте їм цього не дозволили. Заохочуйте бажання дитини допомагати вам, але давайте такі завдання, які вона зможе виконати (розкласти прибори чи серветки, поставити хліб на стіл тощо). Так ви досягнете ще однієї важливої мети — підвищите її самооцінку, адже малюку важливо відчувати свою важливість для сім’ї.
Дошкільнята легко засвоюють правила культурної поведінки, якщо, звісно, батьки показують приклад такої поведінки, пояснюють її значення. Тоді діти швидко навчаються вітатися і прощатися, дякувати, тихо зачиняти за собою двері тощо. Те саме стосується і правил поводження на вулиці. Якщо мама чи тато з дитиною перебігають вулицю на червоне світло чи в недозволеному місці, “бо машин нема”, то вони не зможуть виробити у дитини звичку дотримуватися правил вуличного руху.
Похвала
Дитина має розуміти, чому поводитися треба саме так, і отримувати задоволення від усвідомлення того, що вчинила правильно. І це задоволення батьки мають збільшувати похвалою. Не шкодуйте похвал (але й не переборщіть з ними!) за правильні й гарні вчинки та поведінку. Адже діти залюбки повторюють дію, яка приводить їх до успіху, до задоволення.
Відповідно, намагатимуться уникати дій, які призводять до неприємностей. Мама одного хлопчика побачила з вікна, як він з товаришем розмальовує крейдою стіну сусіднього будинку. Вона покликала сина додому, дала йому відерце з водою та ганчірку і змусила змити “мальовидло” зі стіни. Хлопчик назавжди засвоїв, що розмальовувати стіни і паркани не можна. Необхідно пробуджувати в дітях бажання показати себе з гарного боку, показати свої здібності.
Повторення і правила
Дорослі мають день у день терпляче повторювати з дитиною певну дію (як-от чистити зуби), не змінюючи встановлених раніше правил. Бажано, аби виконання дії та дотримування правил супроводжувалося якоюсь маленькою грою. Терпіння дорослих, ритмічність повсякденного життя та незмінність правил — запорука виховання добрих звичок, а забезпечить це все розпорядок дня, який ви можете скласти разом з дитиною.
Бувають і прикрі сюрпризи, коли в підлітковому віці діти втрачають тверду звичку, яку засвоїли в дитинстві. Наприклад, у молодших класах дитина складала портфель увечері, чемно виконувала домашні завдання, чистила своє взуття тощо, а в старших класах перестала це робити. Психологи твердять, що це закономірно у такому віці – підлітки заперечують авторитети і усталені істини. Проте добрі звички повернуться після підліткового віку, якщо дитина змалечку засвоїла, що існують певні правила, яких необхідно дотримуватися. Бо якщо підліток знає, що правила можна порушувати, бо йому це дозволяли батьки, він може все зруйнувати, аби лише не підкоритися правилам. І це буде вина батьків.
Запобігання поганим звичкам
Іноді батьки самі мимоволі створюють погані звички, замість того щоб їм запобігти. Наприклад, дитина плаче в крамниці, вимагаючи купити їй іграшку. Мама, щоб заспокоїти дитину (або щоб на них люди не зглядалися), купує. І коли мама й надалі піддаватиметься, у дитини створиться звичка досягати істериками того, що їй потрібно. Батьки не розуміють, що сила звички є величезною. Якщо дитина вже звикла, що батьки поступаються перед примхами, вона вимагатиме цього від усіх людей, навіть розуміючи, що це неправильно. Дитину-пестунчика зможе перевиховати лише життя, а життя — річ безжалісна і жорстока. Дитина страждатиме, і можливо, виправиться. І скільки ж страждань готують дітям батьки, коли не можуть протистояти їх примхам!
Або такий приклад. Дитина пішла в школу. З перших днів треба створювати звичку не запізнюватись на уроки. А натомість вранці мама лагідно вмовляє дитину вставати; дитина ніжиться у ліжку ще хвилин 15, тому, щоб не запізнитися, мама допомагає їй вмиватися, зачісуватися і одягатися. Звісно, дитина не запізнилася і нічого не забула під маминим керівництвом. Але, можливо, ліпше б дитина таки запізнилася і отримала зауваження від учительки, і тоді б усвідомила, що мусить виконувати свої обов’язки, якщо не хоче неприємностей. Якщо батьки намагаються позбавити дитину навантажень, зусиль, праці, неприємностей, то з дитини виросте лінивий, слабкий, розманіжений егоїст.
Отже, не надмірна опіка батьків, а їх розумний контроль допомагає дітям засвоїти гарні звички. Неправильно реагуючи на дії дітей, батьки самі руйнують добрі звички і створюють погані.
І виправляти погані звички значно важче, ніж вчасно створювати добрі. Процес виправляння поганих звичок може перетворити життя батьків і дітей на пекло, коли батьки щохвилини повторюють “Прибери свої речі”, “Помий взуття”, “Зроби тихіше звук”. І пуття з цього нема: батьки дратуються, дитина злиться, стосунки псуються. Тому викорінення поганих звичок вимагає від батьків ще більшого терпіння, бо не можна перекладати тягар боротьби з нею і вину за неї на незміцнілу психіку дитини. Звичка встановлюється повільно, протягом довгого часу, і так само повільно і довго викорінюється, оскільки вже міцно закріпилась у нервовій системі дитини.
“Добрі звички — це добре виховання”, — сказав колись давньогрецький філософ Платон. Напевно, усі погодяться з тим, що завдання батьків — виростити виховану людину, яка буде чинити правильно, незалежно від того, спостерігає хтось за нею чи ні. Тож батьки мають виробити у дитини добрі звички, які допоможуть їй адаптуватися у цьому світі, бути впевненою і щасливою.
Проблеми соромливих дітей в школі
Досить важкий відбувається процес адаптації до школи у соромливих дітей. Сама думка про те, що потрібно буде спілкуватися з незнайомими людьми, знайомитися з дітьми для них нестерпна. Підготовчі курси до школи для соромливих малят просто необхідні!
Але що ж робити, якщо в першому класі вашому маляті доведеться "вливатися" в абсолютно незнайомий для нього колектив, звикатися відповідати на уроках, не боятися діалогу з вчителем?
Все це може викликати стреси зі всіма випливаючими наслідками. Соромливе дитя може блискуче вивчити домашнє завдання і при цьому не сказати ні слова, коли його викличуть до дошки. Він промовчить, коли потрібно відповісти на питання вчителя, хоч прекрасно знає відповідь. І вчителем, і дітьми це мовчання буде розцінено як незнання.
Якщо так продовжуватиметься вчитель може визнати дитину важко навчаючою, а однокласники напевно підберуть для нього не зовсім приємне прізвисько.
Боротися зі соромливістю вашого маляти нелегко, але необхідно! Пригадайте, чи часто ви брали дитину з собою в гості, на всілякі урочисті заходи, запрошували до себе додому його друзів? Робіть це частіше, не думайте, що необхідно оберігати малюка від контактів.
Хай до нього прийдуть однокласники, а ви заздалегідь продумайте, в які ігри запропонувати їм пограти. Попросіть хлопців не виголошувати нічого образливого і вже, звичайно, обійтися без "дражнилок", які вони, трапляється, люблять. Дітям подобаються ігри в "фанти", "слова", вони люблять ділитися на маленькі команди і змальовувати "шаради", а якщо дозволяє площа квартири - грати в хованки, піжмурки, кеглі і так далі. Нехай самі вирішать, що саме вибрати. При цьому ви повинні помічати всі прояви "антисоромливості" у дитини, підтримати її у цей момент, похвалити. Так поступово маля привчається до вільного, розкутого спілкування з однолітками.
На святах і родинних торжествах дитя має бути разом зі всіма, приймати активну участь в їх підготовці. Чудово, якщо маля вивчить вірш до дня народження бабусі і прочитає його у присутності гостей. Нехай частіше спілкується з дорослими, незнайомими людьми.
Гуляючи з ним на вулиці, попросіть, наприклад, взнати у перехожого, котра година. Доручайте дитині відповідати на телефонні дзвінки, інколи просіть подзвонити комусь з родичів. Все це допоможе здолати соромливість, набути навичок комунікації і спілкування.
Источник: http://teacher.at.ua
Не поспішайте звертатись до покарань
Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.
Пам'ятайте:
* Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
* Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
* Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
* Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
* Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
* Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
* Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
* Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити»
.
8. Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання — найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний — вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття, про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.
11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).
12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.
14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.
15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).
Десять заповідей батькам
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.
3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.
Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.
ВИДАТНІ ЛЮДИ ПРО ВИХОВАННЯ
Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту.
Я.Коменський
Ні пеклом, ні раєм не повинен бути дім для дитини –але місцем, де можна жити (тільки не єдиним). Місцем де жити хочеться, але не настільки, щоб прагнути ним обмежуватись. Звідки можна впевнено йти і куди радо повертатись. Де все співвідноситься з життям, - де якщо й немає гармонії, є надія .
В.Леві.
З посеред багатьох доріг (якими йде у своєму життя людина) сім’я є першою та найважливішою. Ця дорога для кожного особлива, єдина та неповторна, від якої неможливо віддалитися. Кожен з нс народжується у сім’ї, і власне цим ми дякуємо їй за зам факт бути людиною. А якщо народження на світ та входження у суспільство відбувається без сім’ї, то це завжди болісний процес, який впливатиме на все подальше життя.
З листа до сімей Яна Павла ІІ
Любов – як ртуть: її можна втримати на розкритій долоні, але не у стиснутому кулаці.
Дороті Паркер.
Дім – світосховище для людини.
Олексій Бельмаов, сучасний письменник.
Якщо твої наміри на рік – сій жито, на десятиліття – саджай дерево, на віки – виховуй дітей.
Народна мудрість.
Жодні дитячі садки, дитячі «будинки, притулки й подібні фальшиві заміни сім'ї не дадуть дитині необхідного, бо головною силою виховання є те взаємне почуття особистої незамінності, яке пов'язує батьків з дитиною і дитину з батьками своєрідним єдиним зв'язком — утаємниченим зв'язком кревної любові. Лише в сім'ї дитина почувається єдиною і неповторною, вистражданою, істотою, яка виникла через поєднання двох інших істот і зобов'язана їм своїм життям. Цього ніщо не може замінити. І як би добре не виховували годованця, він завжди зітхатиме десь на самоті про свого кревного батька і про свою кревну матір .»
Філософ І.Ільїн
Немає коментарів:
Дописати коментар